Стежки людині відкриває Світ,
Яка твоя, чи обереш свідомо?
У мареві там доля незнайома,
Чи серцю розпач, чи душі політ?..
А може й не свідомість головна,
А мрійний поклик, почуття яскраве,
Нічних прозрінь допитлива уява -
Та із майбутнього нема "листа"...
Було б цікаво швидко обійти
Стежини всі, і "висмикнуть" найкращу,
Нехай пройти по ній і буде важче,
О, тільки не зустріти б там біди...
Та є на кожній радість і журба,
Там стереже і біль розчарування,
І зцілююче стрінеш ти кохання,
І перемога буде й боротьба...
Але порад ніяких не даю,
Хоча з тобою стежку спільну маю -
Та я її не знаю довжину,
Бо ще іду...
05-06.12.2024
© Тетяна Даніленко
Ілюстрація - картина Тетяни Яблонської "Ранок", 1954
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2025
автор: Тетяна Даніленко