за вітром в шум мене вели пуанти
одні блукали в лісі в самоті
грози весняної пробуджені атланти
нам відкривали стежки золоті
куди б не рухалося дійство чи сансара
чи інших помахів завітрене серсо
зелені очі справжнього мольфара
давно уже помітили [b]Його[/b]
кого [b]Його[/b]?-питалися могили
у ковдрах пелехатих від модрин
того[b] Його[/b] - якого всі любили
і сови і підкови і полин
ні не міцний наш берег срібнокрилий
і шлях непевний як нема весла
нікому і нічим не будеш милий
один на дні сухого джерела...
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=oTsx9hz6pf8&list=PLONVEQP6SwpEXnO5TOP-fjdicV5t5doFC&index=8
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2025
автор: bloodredthorn