Не можу повз пройти, колись то було свято,
Ще й не просте, бо з ним прожито забагато....
Але нема за чим сьогодні сумувати,
Потрібно далі йти, майбутнє вибирати.
Тепер на люд рашистський напала ця зараза,
Ненависть до сусідів, просто як проказа.
Коли школяр в окопи оркам пише,
"Побольше бей хохлов, это призванье свыше".
То отаке от виросте, не буде нас любити,
Такий непотріб вічно буде нас гнобити.
А ті хто бомби кИдає в міста і села,
Вбивать, для цих ублюдків - свято і життя веселе.
Тож день оцей, я поки буду жити, доти,
Це день рашистських вбивць, не свято, день Скорботи.
В. Небайдужий.
23 лютого 2025 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2025
автор: Небайдужий