[i]пам'яті чоловіка[/i]
Згадалось, як чекали ми на весни,
Як тішила завжди їх кожна мить…
Щось з них, мабуть, і в цій весні воскресне,
Промінням теплим в серці заструмить.
І будуть ті ж веселії світанки,
Ті ж дні усі з роботи і турбот,
Ті ж вечорові, молоді гулянки,
Ті ж грози й ріки, повні зли́вних вод.
І будуть в берегах ті перші квіти,
Що інколи ти дарував мені,
І будуть білопінні ніжні віти
В садах вишневих й солов'їв пісні.
І лиш тебе не буде, милий, поряд,
Не буде світла у твоїх очах.
Для чого ти залишив стільки горя,
Що каменем вляглося на плечах?
28.02.2001
©Коломоєць Людмила Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2025
автор: Людмила Коломоєць