Небесна блакить чарувала,
Витали пташки невгомонні,
На сонечку радісний спалах,
Весна вже ось-ось на порозі.
Прокинуться квіти й нарешті,
Потягнуться ближче до світла,
Малює душа у безмежжі,
Яскраві незвичні суцвіття.
Цю пору стрічаєш, як вперше,
Прийнявши єства всю чутливість,
Неначе землиця воскресла,
Її первозданна цнотливість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2025
автор: liza Bird