Настануть, знаю, ті часи -
Твої нащадки на колінах,
У бідах карані невпинних,
Прощення стануть всі просить
В мого народу, в України!
Ні, не тому, що просвітління
Настане в темних головах,
І не осмислення падіння
Їх пращурів в тяжких гріхах
Присудить каятись сумлінно -
Примусить каятися страх,
Що пануватиме ночами,
Оселиться в брудних серцях,
Прийдè з кривавими дощами,
Чи ураганними вітрами!
Не знаю точно, що за кара
Паде на села їх, міста -
Чи буде то отруйна хмара,
Накриє ранок їх криваво,
Як покарають Небеса?
Інакше статися не може -
Платитимуть і день, і ніч!
Їх всіх зжере єство вороже
І згинуть в темряві сторіч!
А наша Правда переможе!
05. 01. 2024
© Тетяна Даніленко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2025
автор: Тетяна Даніленко