Ти тремтиш, осіння квітко,
може це твоя вина,
що для осені- сирітка,
а зимі- мішень сумна...
При скупому сонці, лишень,
щось ввижається у сні,
наче ти, та й серед вишень,
у квітневому вбранні...
Білосніжний дощ із неба:
цвіт із вишень опада,
його не ловиш ,та й не треба-
ти у квітні молода...
У сні той квітень безкінечний ,
та сон короткий в мерзлоті,
минає він так недоречно,
і ти- в реальному житті...
Думки мої, ви не покірні,
складаєтесь в нестерпний вірш,
в людей шляхи нерівномірні:
у когось кращі, в когось гірш...
Шляхи стражденні поряд з щастям,
в зимі іде чиясь весна,
гріху сусідом є причастя,
у зла й добра душі ціна...
Буває, що квітневі квіти,
загинуть у весни теплі,
а тим,що у недолі жити,
вік довгий в холоді землі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2025
автор: Межа реальності