У серці промінь вічного тепла,
Що завжди світлом ділить темноту.
Сильніший він за чорну силу зла,
Підвладний тільки світлому хресту.
Я вірю в силу власної душі,
У кожен досвід, що дають вірші.
Доля веде, вказавши шлях мені,
Де світло рве кайдани у пітьмі.
Я вдячний сам собі за кожен крок,
І за падіння, і за злети знов.
Найвищий знак для серця – то любов,
Яка живе допоки є зв’язок.
В житті бувають лінії прямі,
Бувають відповіді «так» і «ні».
Щастя не купиш за малі гроші,
Не пожнеш жито, як тупі ножі.
Світло не згасне через темноту,
Воно зростає на поразках зла.
Молюсь я знову світлому хресту,
Бо в серці промінь вічного тепла.
Мирослав Манюк
25.02.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2025
автор: Мирослав Манюк