Не пам’ятаю, а живу
Зіниці - наче місяць в повні
Збентежено цей простір рву
І світ – в мені, не тільки ззовні
Отак…І кожний вартий вдих,
І з нетерпінням видихаю -
На щастя чи нажаль – не з тих,
Хто не наблизиться до краю.
Чи я завмерла? – Ні. Я – слух
Я – зір, я все – на повну силу
Я так чекаю твоїх рук,
І наших одкровень, мій милий.
© Олена Зінченко 26.02.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2025
автор: Zinthenko Olena