Ти – як ковток міцного рому,
Гіркий, обпалюєш вуста.
Я п’ю тебе, шукаю втому,
Та все ж тримаюсь на ногах.
Ти – як цигарка після бурі,
Гориш у пальцях до кінця.
Я видихаю дим отруйний,
Щоб ним заповнити серця.
Ти – звичка, що мене вбиває,
Та я без неї – не живу.
Щоночі душу роз’їдає
Цей присмак болю наяву.
Ти – алкоголь, що вдарив в скроні,
Мене хитає від думок.
Що ти стоїш в чужому домі,
А я – розбита … До кісток,
Нехай пече... Нехай отрута
Стече у венах до кінця,
Та я впаду, зімкнувши губи,
Щоб знов не вимовить ім’я…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2025
автор: Вірсавія Стрельченко