Світанок щедро роси сіє -
такі привітні, мов кришталь...
Їх блиск лоскітно тихо мліє,
Відкривши мрій тонку вуаль.
А небо сльози звично сіє
у певний час для нас усіх,
аби Землі судини - вії
робили свій потрібний біг...
росія смерті страшні сіє
споконвіків і дотепер.
Невже цей світ таки прозріє,
допоки він іще не вмер ?
Та достеменно зрозуміє,
що варто об'єднатись всім,
бо диктатор скаженіє :
експортує вбивчий грім...
росія смерті сіє...
росія смерті сіє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2025
автор: Мандрівник