Лиш погляд, що вартий мільйонів віршів.
У серці затори від тисяч пісень.
Вона героїня романів і снів.
І ніч – її влада, і день – її день …
[i]Я майже утопився в одній з твоїх пісень,
Яскраво засвітився похмурий сірий день,
Я тепло одягнувся в тепло твоїх очей,
Не знаю що робити із холодом пустель ...[/i]
Буває, вона повертається знову,
З черговим знайомцем цілується словом.
Обійме думками, і поглядом тішить.
І вже чоловік чи злетить, чи насмішить.
Не світлом, буває, а ніжністю світить,
Теплом обігріє, але не засліпить.
Палає, згорає, страшенно сумує,
Шепочеш, змовкаєш? Вона все почує.
Вона просто зірка. З людськими очима.
З людськими руками, губами, плечима.
Так склалось. Можливо, втомилися крила.
І ось привітатись в вікно залетіла.
[i]Я майже утопився в одній з твоїх пісень,
Яскраво засвітився похмурий сірий день,
Я тепло одягнувся в тепло твоїх очей,
Не знаю що робити із холодом пустель ...[/i]
[i]Кавер зроблено з допомогою SUNO[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2025
автор: Дружня рука