***

из  папки  "серебряный,  золотой  век"

Сніг  іде,  залишаючи  в  меншості  світ.
Час  розгулові  Пінкертонам,                                          
настигаєш  себе  в  будь-якому  єстві
по  недбалості  відтиску  в  онім.  
За  такі  відкриття  не  чекають  дарів;
на  околиці  тиша,  що  повінь.
Скільки  світла  набилося  в  скалку  зорі
проти  ночі!  як  біженців  у  човен.  
Не  осліпни,  дивись!  То  ж  бо  й  сам  сирота  —  
жид,  відступник,  ти  поза  законом.  
За  душею  не  шарь,  все  одно  ні  чорта́.
З  рота  —  пара,  як  профіль  дракона.
Помолись  краще  вголос  —  вторий*  Назорей,    
за  оцих,  що  долають  світ  пішки
із  дарами  царям  ханаанских  земель
і  за  всіх  дітей  у  колисках.

2о24

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2025
автор: Под Сукно