А тут... люди живі з плоті й крові -
в епіцентрі масштабних подій -
на шляху що до правди і волі
йде-звивається лезами. Мрій
вже немає! Усе вже відмріяли!
Сантиметри углиб і ушир
волю нагло, як клапоть, відміряли.
Вовчий оскал - на сцені сатир
із обличчями миру та воєн...
Через мить угадай-но яке?
Ти ж бо думав, шалений, що воїн?
Кинь знамено! Хіба не важке?
... ... ...
Користуйся - жест доброї волі...
Ні не нагло, усе від добра...
А якої хотів же ж ти долі?
Ну! Давай же підписуй! Пора
знати честь. По гостині...
Вже наго́стилися досхочу.
Скільки треба бо того людині?
Перепрошую... тихо... мовчу...
Що ти кажеш? Там люди? Живі ще?
Чого хочуть? Хай мрії беруть.
Вглиб, шановні, копайте! Поглибше!
(Не шукайте! не знайдете суть...)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2025
автор: Ксенія Фуштор