Весна сховалась
Радості немає
під співами птахів, щось щемить
сльози далі ллються
Війська тримають щит
Лютий віддай свій біль
Ми поговорим
тебе обійму
пускаєм разом солоні ріки
віддай мені усе що тебе тривожить
віднесу це все на небеса
накрию тебе любов'ю
підстелю перену
весни давно нема ти сумуєш за нею
даю тобі своє плече
криги топиш
перестав мести
сніги перестали іти, щоб тільки вона могла увійти
весна іду тебе шукати
мені будеш потрібен теж ти
щоб перемогти у цій зимі
Думки
Якісь думки, люди, ситуації
Відволікає від мети
Рояться навкруги іще й кусають, деколи джімілі, чи то оси
Вони ж із любові
Загніздяться десь коло голови і все співать свої коляди
Розпускаю свої коси, виймаю джімілі
Змії, удави, кити, жуки, павуки...
Випускаю усіх на волю у них інші світи
Сама ти не зможеш кажуть, десь із висоти, давай ми тобі, трохи допоможем кажуть вони
Тільки обережно бо там цілі світи
Навіщо ти із собою це носиш хто зипитає мене
Як світло як і темноту, треба берегти
Як дерево із корінням, воно в землі
Розкажіть мені чи колись розквітну
Чи залишуся в землі, траві
Ти це дерево і є
Тобі треба було трохи поспати
Щоб квітнути і давати плоди..
Написаний сьогодні 2 березня 14:41
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2025
автор: Meridiana