Вдягнулись люди у костюми,
але забули лиця.
Кричать всю свою правду в сурми -
безликі чинять ницо,
все поправляючи краватку,
щоб виглядало гарно.
За словом слово - по зернятку,
пустивши хіть, вульгарно
вже розпинають без суддівства,
аби лиш було кого.
Стурбованість такого дійства
до сліз. Чи то убого
так їхні розуми міркують
чи навпаки - глобально(?)
А чи самі себе хоч чують
"боги"? Парадоксально.
Вдягнулись знову у костюми,
у рукавах їх карти -
про це кричать-волають в сурми!
Вони бажають грати?
На жертвах зводять власні стіни?
Чи це не підло? Ниці!
Ви Бога кинули в руїни,
на пам'ять поробивши скріни!
Пора вдягнути лиця!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2025
автор: Ксенія Фуштор