Простіть за слова, що так кололи,
За холод в серці, що поранив вас,
За всі моменти, що вже ніколи
Не повернуть нам той прожитий час.
Простіть мені біль, що я завдавав,
Нехай не буде розірваних глав.
Не хочу тільки минулим жити,
Пробачте, що я можу любити.
За гордість мою, що меж не знала,
За гнів, що палав у словах моїх,
Пробачте сварки, пробачте за гріх,
Хочу, щоб серце теплом палало.
Ми всі мовчимо, щоб говорити,
Щоб не втрачати – краще створити.
Зітріть образи, що я написав,
Хай згасне вогонь, який запалав.
Прийміть це слово у цей темний час,
Більше не хочу я вже ніколи
Холодним серцем поранити вас,
Казати слова, що так кололи.
Мирослав Манюк
02.03.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2025
автор: Мирослав Манюк