*****
Я усе лихе забуду,
Що колись було,
І усе робити буду,
Щоб життя цвіло,
Наче пишнобарвні квіти
Навесні, щомить,
Щоб радів йому, мов діти.
Адже пролетить
Все моє життя земнеє
Й іншого я більш
Ввік на матиму, хай теє
В світі цім найбільш
Я бажав би, бо людина –
Я, якій дано
На землі життя єдине.
Лиш одне воно
В мене так, як і у тебе,
В кожного із нас,
Та переживать не треба,
Що прийде той час.
Доки живемо, слід жити
Нам лише усмак,
А також як слід робити,
Щоби жити так.
Працею лиш подолає
Кожен злу напасть.
Лиш вона, усякий знає,
Щастя всім нам дасть.
Тож напасті не корімось
Ввік ані на мить,
А до праці всі берімось,
Щоб щасливо жить,
Доки серце в грудях б’ється.
Стане ж якось вмить,
Хай часами нам здається, –
Будем вічно жить.
Євген Ковальчук, 31. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2025
автор: Євген Ковальчук