Коли, все що маю, від мене піде́
й залишиться тіло недуже,
навчи мене, Боже, любити людей —
усяких — і злих, і не дуже.
Я всмоктував теплу отруту ідей,
набуте згортав у сувої.
Та тільки науку любити людей
і жити з людьми — не засвоїв.
Я брав інтеграли, шукав похідні,
впрягався і поруч, і замість.
То де ж ви, ті мудрі і бажані дні,
що втішити мали б на старість?
Так мало лишилось до берега, де
не буде бажань — тільки муки...
Навчи ж мене, Боже, любити людей —
найважчої в світі науки.
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034533
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2025
автор: Олександр Таратайко