***

Відома  не  кожного  лірника  ліра
З  минулих  століть  —  лише  трохи  імен;
Ті  рідкісні  душі  —  як  світ  Альтаїра,
Як  зорі,  що  сяють  у  безодні  здавен.
Проходять,  проходять,  як  хвилі,  як  тіні,
Неспинно  минають  сторіччя  буття…
Вщерть  сліз,  устремлінь,  і  думок,  і  хотіння!
Мільйони  безслідно  утрачених  «я»!
Самотньою  видиться  постать  Гомера,
Самотнім  зоріє  з  небес  Альтаїр.
Уява  малює  —  незвідана  сфера,
Палаюча  зірка,  вмираючий  шир.
2o24

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2025
автор: Под Сукно