холодний ранок. бляклі очі
нервовий маятник думок
між полюсів сакральних збочень
хитався. виснажився. змовк_
<
пульсує заграна свідомість
в безодню неба погляд вгруз
брудну, роздерту навпіл совість
омили сльози штучних муз
<
гниють світи. боги - нероби
що несли безвість на плечах
виходять з гри. останню спробу
жрець - ворон тричі відкричав
<
дзижчить в нейронній павутині
останнє слово_ нічиє
когось ковтає вічне "нині"
без жалюгідного " я є"_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2025
автор: Ки Ба 1