Коли привітали весну дітлахи
(крім тих, що навіки заснули),
частину насіння пожерли птахи,
а решту — дощі обминули.
Хоч голод, бувало, по хатах ходив
з кропи́в`яним супом укупі,
та кожний в кінці залишався один
плести павутину на дупі.
Поїли собак. Половили котів.
В хліву хробаків позгрібали.
А потім — у мареві — кожний уздрів
і хліб, і веселі забави.
Крізь трупи густе проростало зело,
бриньчав божевільний на дошці...
Від смерті до смерті в порожнє село
вертались з війни переможці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034729
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2025
автор: Олександр Таратайко