Людське життя – лиш мить
Єдина в порівнянні
Із вічністю, та жить
Потрібно у буянні
Прекрасних почуттів
І дум, їх проявляти,
Щоб жити, як хотів
І хочеш, простеляти
Дорогу в майбуття
Щасливе й крокувати
По ній усе життя,
Його так проживати
На білім світі цім,
Як палко ти бажаєш
Душею й серцем всім,
Що вмієш ти, що знаєш,
Для цього ж і робить,
Чому не знаєш, вчитись,
Не боячись в ту мить
Помилок припуститись.
Їх виправиш же ти
Із часом, переможеш,
Щоб до мети дійти.
Я вірю, що ти зможеш.
Повір в це також ти
І все роби для цього.
Лиш не спиняйсь іти.
Тоді ж ти дня одного
До неї дійдеш все ж
І те відчуєш щастя,
Яке не має меж,
Здолавши все нещастя,
Яке ти зазнавав
На світі цім земному,
Щоб в щасті поживав
Увесь свій вік на ньому.
Євген Ковальчук, 04. 04. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2025
автор: Євген Ковальчук