Велике вогнище -
Така тепер планета.
Гасити важко.
Та й нема кому.
То нецікаво
Для творця – естета.
Незрозуміло,
Та нема терпцю …
Середнє вогнище –
Духовна порожнеча.
Бо тут давно вже
В рясу вдягся чорт.
Як хтось встряє
Словесно і сердечно,
Розмови настає
Безглуздий розворот.
Маленький вогник –
То мала дитина
У неї щирість, прагнення добра.
Але дорослих нерозумні кпини
Їй закривають шлях до джерела.
А ріки сліз -
Слабка то допомога
Згасити можуть
Лиш малі вогні.
А для великих – то не є загроза.
Так наче дощ в далекому вікні …
Вогнем вогонь придумали здолати.
Людських вогнів чи вистачить усім.
Щось там в дитинстві треба пошукати.
Де так яскраво той вогонь палахкотів …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2025
автор: Дружня рука