Лише раз від бабусі почула:
Дуже хочу дожить до весни!
І навіки рідненька заснула,
Коли зникли нападки зими,
Але ще не розквітли дерева,
Не зігрілася сонцем земля,
І не стало ще радісним небо,
Але вже крокувала весна!
А тепер Україна рідненька
Теж так прагла дожить до весни,
І ридала,неначе маленька,
Бо так само вмирають сини.
Як же важко у засвіти линуть,
Коли вся оживає земля,
І лунає "курли" журавлине,
І зі сну пробудились поля.
Я молю тебе,Боже Всевишній!
Зупини це,врятуй цілий світ,
Хоч страшний він,невдячний і грішний,
Зупини це на тисячу літ!
06.03.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2025
автор: Руслана Сапронова