Він путіну заглянув в очі,
Й не мир настав - криваві ночі.
Усе не клеїться, все рветься,
З останніх сил вже військо б'ється.
І бач, не вийшло не стріляти,
Без зброї щоб перемогати.
Невчасно будував дороги,
Тепер оббив чужі пороги.
Усіх доводиться прохати,
Подати чи подарувати.
Йому одному лиш здалося,
Досяг він успіхів, вдалося.
Зростає ВВП від'ємно,
Корупція, це неприємно.
І ті хто патріотом був,
Чи в землю ліг, чи десь загув.
Невже оце не розумієш,
Що ти не можеш й не умієш.
То може вже пора піти?
Спокійно, чи під три чорти.
Як Конституція це бачить,
Ну а народ, такий, пробачить.
Валерій Сандул.
Березень 2025 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2025
автор: Небайдужий