Осінній ліс

Осінній  ліс

Осінній  ліс  вигулькує  з  туману,
Шепоче  листям  нерозказаних  пліток,
Наповнений  мереживом  стежок,
Які  так  легко  заведуть  тебе  в  оману.

Хто  ж  торував  ті  стежечки-стежки,
Мисливці  може  тихі  за  грибами,
Чи  звір  який  витоптував  роками,
Шлях  прокладаючи  крізь  хащі  до  ріки.

А  раптом  то  похмурий  лісовик,
Чи  злий  песиголовець-вовкулака,
Який  на  повню  виє  сумно,  як  собака,
І  в  темряві  шукати  здобич  звик.

А  може  то  чугайстер  поруч  з  ним,
Зелена  мавка  разом  із  марою,
Запросять  на  прогулянку  з  собою,
По  тих  стежинках,  лісом  чарівним.

Здається  що  він  тут  споконвіків,
Цей  дивний  ліс,  густий  і  таємничий,
Настирливо  у  нетрі  свої  кличе,
Далеким  відблиском  болотяних  вогнів.

Не  поспішай  занапастить  своє  життя,
Не  слухай,  що  туман  тобі  шепоче,
Там  у  пітьмі  тебе  русалки  залоскочуть,
І  в  світ  живих  не  буде  вороття…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2025
автор: Костянтин Вишневський