даруй що привів за спиною
свою тінь
у чисте твоє споглядання
ти сказала: пусте,
я по краплинах здобувала
відданість снігу,
на моєму дні бита кераміка
й гойдалки з баговиння,
твоїй тіні там буде затишно,
спершу вона навчиться
дивитись тобі в лице,
а як дві золоті куниці
розграбують гніздо циферблату —
твоя тінь вестиме тебе
за своєю спиною
але це не точно
15.02.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2025
автор: Тарас Яресько