*****
Вмить усю я ворожнечу,
Що панує між людьми,
Вижену у порожнечу,
Щоб її не мали ми
Вже ніколи, і на службу
На усе людське життя
Викличу до них я дружбу,
Найсвітліші почуття,
Щоб на світі цім сумними
Не були вони повік,
Щоби дружба поміж ними
Панувала цілий вік,
Аж допоки не покине
Кожен з них навік цей світ,
Бо ж життя лише єдине
Маємо. Тож хай, мов цвіт,
В нас воно буя щомиті
Крізь думки та почуття,
Крізь події пережиті
Й ті, які ще майбуття,
Що настане, подарує
Кожному з нас, принесе,
Мов чаклун, враз начаклує,
Щоб здійснилося усе,
Що бажаємо ми з вами
Мати у своїм житті.
Запанують поміж нами
У найближчім майбутті
Злагода, мир і добробут,
І взаємная любов.
Увійдуть вони в наш побут
Й тішитимуть знову й знов,
Аж допоки не минеться
Наше все життя земне,
Аж допоки не торкнеться
Смерть його, тебе й мене.
Євген Ковальчук, 06. 04. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2025
автор: Євген Ковальчук