[i]Оповиті павутинням шукають осоння...
[/i]
Тримай мої плечі, повні рутинної волі,
Ховай мої думи, осяяні співом лісів.
Нехай не забуті, ми змінимо ковані долі,
Нехай не покинуті, зрушимо тік полюсів.
Весня́ний супо́кій замінимо втечею тиші,
Розквітнуть мотиви, де ми над'юнацьки живі.
Світання короткі, та все ж таки, повагом, більші,
Ніж наші спокути і їхні руді береги.
Тримай мої плечі, мов за́вжди знайде́ш незабутнє,
Мов знаєш провалля, з якими заручена суть...
Лишилось одне: зруйнувати закруглено-кутнє,
Аби відшукати, що так і не зможем відчуть...
15.02.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2025
автор: Сара Ґоллард