Чи вік мій дається взнаки,
чи зайве зникає поволі?
Мої дорогі земляки,
я зичу вам світлої долі.
Не вічного спокою — ні!
Навіщо живому той спокій?
Молюсь, щоб на клятій війні
не справдились цілі жорстокі.
Щоб звір нетутешній, бридкий,
у ковані взутий бахіли,
не знівечив ваші садки,
не знищив священні могили.
Щоб ви захистили свій дім.
І віру. І душу. І мову.
Щоб чорних ворожих слідів
ніколи не бачили знову.
Як сумно б мені не було,
я вас до душі пригортаю
й молюся за наше село —
перлинку поліського краю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2025
автор: Олександр Таратайко