«Один у другого питаєм:
Нащо нас мати привела?
Чи для добра? чи то для зла?
Нащо живем? Чого бажаєм?
І, не дознавшись, умираєм,
А покидаємо діла…
Які ж мене, мій боже милий,
Діла осудять на землі?
Коли б ті діти не росли,
Тебе, святого, не гнівили,
Що у неволі народились
І стид на тебе понесли.» *
А Ми не вмерли!
Коли я буду знов малим,
Так через 10-20-ть років
Й зустрінусь неодмінно з Ним...
А що?
Звук власних кроків
У неймовірній тиші дум
На щось таки та надихає,
Бо вже позаду весь мій сум,
Чи то сміється, чи ридає?
Й ніяк не може віднайти
Одну єдину вічну риму,
Щоб заспокоїти рядки,
Чи душу...
Досить гриму!
Навіщо брешемо весь час
І обіцянки розкидаєм?
Життя невтішно лупить нас
А ми у відповідь співаєм
Величні гімни...
Ще не я...
І ще не ми...
І ще не вмерла...
Мов ті повзючі таргани
Засрали богом дану Землю,
Нема куди ступить ногою,
Вже й думку крадуть...
А сліпі
Ведуть глухих й німих до бою!..
Це кара?
Дивний мій народ,
Чому так тяжко сповідатись?
За одержимість нагород
Грішити легше?
Чи продатись
В якийсь китайський псевдорай
І ніц слов'ян...
О, так - апостроф!
Такий маленький, перед «ян»,
Його нема в «расейском мірє»,
Мов символ сили громадян,
Як ідентичність
Мови й Віри!
Та ти дивак, - знов чую вслід,
Давно немає в світі націй,
У Нього лиш єдиний рід -
Це рід Людський...
Овва!.. Овацій!
Бажаю вир рукоплесканнь
За сформульовану ідею,
Позбутись мрій і сподівань
Доволі легко буде з нею!
Всі європейці, навіть німці
Давно продали власний пай,
А Ви, величні українці?
Ще не просрали Божий рай?
Реве ще Ваш Дніпро великий?
А вітер в спину завива?
Бо гнів нащадків буде дикий,
За втрачені свої права...
Ніхто слабину нам не простить,
Надія лиш на власне Ми,
Хто жре щодня і той хто постить
Прийде однако до труни
І буде важко сповідатись,
Бодай життя не все брехня...
Врятуйтесь! Злу не піддавайтесь!
Молюся з Вами тут і я,
Щоб в час новий, коли заграє
У перемозі білий світ,
А Ми не вмерли!
Й заспіваєм
Тараса вічний Заповіт!
09.03.2025
* Тарас Шевченко
«Нащо нас мати привела»
Зібрання творів: У 6 т.—К.,2003.—Т.2:
Поезія 1847-1861.—С.53; 586-587.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2025
автор: Serg