Задумалось на хвильку маленьке лисенятко:
Чому воно руденьке, як його мама й татко?
Мабуть узяло сонце для хутра трохи світла,
Щоб в лісі, серед гілля, сховатись непомітно.
А, може, осінь щедра його поцілувала,
Барвистим листям з клена хвоста розмалювала?
Чи, може, чародійниця в казку запросила
І золотий світанок у хутрі полишила?
Можливо багряниця в лісочку чарувала
І лисеняті магію в шубку заховала?
Щоби там не сталося — щасливе лисенятко,
З усіх боків руденьке, як його мама й татко!
09.03.25
Світлина з мережі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2025
автор: Svetoviya