Жінка-галактика

Моя  симфонія  не  для  сторонніх  вух,
Мій  Всесвіт  жде  за  сімома  замками,
В  контемпі  дихання  грудей  неспішний  рух,
Зове  ділити  погляди  з  думками.

Мій  світ  –  химерна  пляма,  акварель,
У  барви  кожної  свої  закони,
Розчеше  вітром  буднів  дим-пастель,
І  пахне  ладан,  мов  біля  ікони.

Мій  сон  –  політ  крилатих  мрій  увись,
Танцюють  рими  в  пристрасному  танці,
Яка  краса!  Ти  тільки  подивись  -
Тремтять  повіки  від  проміння  вранці…

Жінок-галактик  спробуй  зрозумій,
Потрібен  вік,  щоб  осягнути  диво:
Та  посмішка,  ледь  видний  порух  вій  -
Усе  в  ній  щиро,  ніжно  і  красиво.
09.03.2025

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2025
автор: Інна Рубан-Оленіч