Серед гір, в долині,
Віддавна й понині
Лежить моє рідне, квітуче село.
П’є сонце з криниці
Джерельну водицю
Святую і чисту, прозору як скло.
ПРИСПІВ:
Радалівка мила – у серцях єдина
Славний і величний наш козацький край
Хай веде крізь роки до тебе стежина
В юності й дитинства квітучий розмай.
Купаються зорі
У тихім Хоролі…
І мамині мальви, як мрії цвітуть.
Село у долині,
мов серце Вкраїни,
Там духом звитяжні полтавці живуть.
ПРИСПІВ:
Радалівка мила – у серцях єдина
Славний і величний мій козацький край
Хай веде крізь роки до тебе стежина
В юності й дитинства, квітучий розмай
Де туманом вкритий,
Сонцем Шпиль умитий
Стеле всім дорогу у широкий світ…
З Вигону єдина
Стежка, як дитина,
Світить хай зорею нам ще сотні літ!
ПРИСПІВ:
Радалівка мила – у серцях єдина
Славний і величний мій козацький край
Хай веде крізь роки до тебе стежина
В юності й дитинства, квітучий розмай
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2025
автор: Любов Таборовець