***

О  біль,  ти  —  мудрість!  Сутність  рішень
у  порівнянні  —  дрíб′язок,
і  темний  геній  розум  нищить,
зіниця  —  загнаний  звірок.

Був  розум  мій  у  згубних  межах
таким  ощадливим,  чітким,
але  настоянки  на  медах
так  до  смаку  губам  моїм.

Щоб  злегшити  останній  видих
я,  з  точністю  того  звірка,
принюхавшись,  знайшла  свій  вихід
у  стебелині  колоска.

О,  всіх  пробачити,  віддати
всім  все!  Все  всім!  —  окриленість
та  милість  тілом  скоштувати
і  бути  повсякчасно  й  скрізь.

Прощаю  вас,  сузір′я  ліри!
При  вас  лише  від  бо́лістей
моїх  я  плакала  з  невіри
понад  вiдлогами  дітей.

Прощаю  вас,  сторонніх  руки!
Нехай  ви  вкрали  в  мене  те,
що  річ  моя,  мій  гріх  і  муки,
моїх  і  нічиїх  потреб.

Прощаю  вас,  собачі  очі!
Докорою  й  судом  мені.
І  пла́чi  всі  мої  щоночні
ще  й  досі  у  моему  сні.

Прощаю  недруга  та  друга!
Цілую  поспіхом  вуста!
В  мені,  як  в  мертвім  тілі  круга,
закінчіність  та  пустота.

І  щедрі  вибухи  і  легкість,
як  в  білому  смітті  перин,
і  вже  вага  ліктя  —  нікчемність
чутливій  лінії  перил.

Лише  в  мені  повітря,  боже  ж...
Чекаю,  щоб  на  схилі  днів
хто-небудь  інший,  болем  схожий,
нехай  він  вибачить  мені.

2о22

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2025
автор: Под Сукно