****

А  та  темная  ніч,  зупиняє  чужі  життя  
І  холоне  вода  у  широких  річках.  
Хтось  шукає  у  снах  спокій  і  співчуття,
Що  немов  метеор  малювали  небесний  шлях.

Срібний  місяць  тонув  поміж  хвилями  небуття,
Хто  у  воду  ступив  не  забуде  повік.
Коли  зорі  ясні  слухали  каяття,  
Що  до  Бога  пливли,  мов  з  кришталю  потік.

Ранок  небо  збудив  і  в  дарунок  життя  віддав,  
Щоб  надії  цвіли  у  безмежних  полях.  
Перший  раз  у  житті,  хтось  вуста  цілував,  
Сльози  щастя  текли  по  дівочих  щоках.  

Промінь  сонця  в  воді  розганяє  земну  печаль,
Подарує  потік  нам  ясний  водограй.
На  порогах  слизьких,  свою  музику  шле  скрипаль,  
А  для  кого  вона,  в  солов’я  запитай.


13.03.25р.    Олександр  Степан.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2025
автор: Степан Олександр