Я йду до матінки природи,
У цей блаженний храм весни.
Щоб вдихнути ковток свободи
І прогнати печаль зими.
Зійде сонце весни високо
І розтануть білі сніги.
А річка зашумить потоком
Розквітне все навкруги.
Вдарить із ясного неба грім
Змиє сніги весняний дощ.
А зима розвіється, як дим...
До сонечка вигляне плющ.
О весно - смарагдовий раю!
Прийшла до тебе, лиш на мить.
Щоб побути в зеленім гаю
Послухать, як листя шумить.
У царстві лісу на долині
Зацвів підсніжник у траві.
Він глянув в небо очі сині
І дарує букет в красі.
О ,Весно - панно зеленокоса!...
Тобі я аплодую на біс.
Йду до тебе у трави боса
Оживаю ,як столітній ліс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2025
автор: Чайківчанка