Вечірня тиша накриває місто,
Понуре й трохи втомлене від дня.
Я йду у ній сповільнено й врочисто,
Та кожен крок - мов сповідь навмання.
Дерева сплять у дивних сновидіннях,
Аж вітер стих, здається, занімів.
В повітрі пахне м'ятою і тінню,
І серце б'ється в ритмі тихих слів.
Старі картини вулиць спорожнілих
Мене вертають подумки назад,
Де серцю радісно було і вільно,
Де час летів, не знаючи утрат.
Вечірня тиша для душі відрада,
Де спогади, мов зорі, сяють радо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2025
автор: Незламна