[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pLjvK7rleEY[/youtube]
Ти не рахуй, що дух мій втік
В мені тепер лиш череп ось,
Живих голів він краще, втім –
Нудного з нього не лилось.
Як ти я – жив, любив і пив,
А вмер – кісткам у землю йти,
Не раниш вже, ну що? Налив?
Брудніші в хробаків роти.
Тримати краще вже вино,
Ніж діток хробаків кормить,
Бо напій для богів воно,
Не слиз, що навкруги смердить.
Де думка сяяла моя –
Дозволь засяяти ще раз,
Мізки зникають без життя,
Що ж краще вин заповнить нас?
Пий, поки в змозі, щоби встиг,
Твій, що такий же як і я,
Обіймів збутися земних,
І кубком стати гультяя.
Чом ні? Життя наше летить
І ось голів сумний ефект –
Позбувшись глини й хробаків,
Корисним цей стає об‘єкт.
Поетичний переклад мій https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975026, музика Suno, візуалізація Leonardo та Clipchamp.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2025
автор: Віталій Гречка