Я б що завгодно міг собі налити,
Та варто тільки те, що сорок плюс,
Щоби не перлись: небо, літо, квіти
І все таке, чого я вже боюсь...
А от на незвичайне буду згоден,
На мужнє щось, суворе щось таке, -
Наприклад, лізу в дощову погоду
На Фудзі із півлітрою саке,
Як орігамі звідти я злітаю
У гейше-сакуровому хмілю,
Відчую себе справжнім самураєм,
І харакірі будь-кому зроблю.
І саме шлях свій оберу метою,
Бо то дурня, - навіщо і куди,
Макітрі бути відтепер пустою,
Руці – твердою, раз і назавжди,
Закушувати маю салом суші,
Тинятись світом в пошуках чогось,
Сумління берегти, плекати душу, -
От справді, на хріна воно здалось?
Хай як цунамі доля змиє, зсуне
Все, що надбав, це пох…й, далебі ,
Тут бути, головне, собі сьогуном
І імператором до купи теж собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035528
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2025
автор: Алексей Мелешев