Потемніло синє небо
Сльози із дощами,
Відігнати сум від себе
В бій стало з вітрами.
Такий був у нього настрій
Разом з сонцем - ранки,
Принесли вітри напасті
З ними забаганки.
Є таке людське повір'я
-У когось все гаразд,
Поселити недовіру
Зігнати заздрість, страх.
Зло потрібно відпускати
Йти не дає вперед,
Нам добро, як рідна мати
Зігріє й обійме.
Темне небо посвітліло
Посміхнулось сонце,
Вмить птахи загомоніли
У рідній сторонці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: valentinaaaa