Трояндове диво в саду розквітало,
Як сонце вогненне, як радість без краю.
Росли його квіти, мов зі'рки ясні,
В обіймах природи, у тиші весни.
Його стрункий стовбур, мов зітканий з шовку,
Блищав, як кришталь, під ранкову обновку.
А листя зелене – смарагдове диво,
Шепоче про щастя, живе і звабливе.
Квітучі бутони – чарівний орнамент,
Розкішний сюжет це палкого роману.
Трояндове диво – символ любові,
І ллється краса, як та пісня у слові.
Злітає вітрець, грає ніжно з гілками,
Й дарує трояндам розмову з хмарка'ми.
І кожна троянда – як віра й надія,
Що в серці горить і не гасне, мов мрія.
Як вечір приходить у сяйві зорі,
Трояндове диво світить в імлі.
Його аромат, мов та казка без краю,
Духмяним мереживом стелиться в гаю.
Схиляєшся ти перед ним у поклоні,
Й до пишності квітів все тягнеш долоні.
Трояндове дерево – символ гармонії,
Дарунок природи й душі це симфонія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: М_А_Л_Ь_В_А