Весняне сонце у блакиті
На землю шле тепло й мені.
Біжать струмки малі щомиті,
Тануть сніги вже день при дні.
Синички весело співають
На вітті у саду старім.
Шпаки також часу не гають,
Лагодять гнізда - мають чим.
Галузки, пір’я, стебла з мохом -
В дружній роботі без розмов.
Сірий горобчик, із підскоком,
Вкраде собі без перемов.
В природі все до ладу завше,
Якщо не вплинути на це.
Повчитись нам потрібно радше,
Щоб злагода, що є святе.
Велич в простім, як аксіома,
Де поступ праведна веде.
Ми не в гостях - у себе в дома,
Як поведемось - те нас й жде.
16.03.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: Валентина Ланевич