Якби знала хто під серцем…

Якби  мала  вибір,  була  б  не  родила,  
Якби  знала  хто  під  серцем,  в  собі  задушила.
Чом  же,Боже,  пуповина  не  може  зв’язати?
Рідні  діти  свою  матір  готові  терзати.

Кров  і  плоть  у  них  єдині,  до  усіх  співала,
Змалку  пестила  маленьких,  всім  серцем  кохала.  
Всю  себе  для  них  віддала  і  степи  і  гори,
Беріть  матір,  процвітайте.  Ось  вам  Чорне  море!

Мамо!  Неня!  Рідна  наша,  славна  Україна!
Повдягали  вишиванки-  Ти  наша  єдина!
Синьожовтими  махають,-  Оце  ми  гетьмани!
Ще  не  вмерла  Україна…  звучить  над  ланами.

А  зазочі  кожен  тягне  у  свої  кишені  
І  радіють,  багатіють,  наче  навіжені.
Якби  мали  добре  горло  усю  б  землю  з’їли,
Дніпро  випили…  на  ранок  знов  заживотіли.

 Хто  тікає  за  кордон,  звідти  проклинає,
-  Що  нам  мати  стара,  бідна,  нехай  помирає.
Тягнуть  жили,  розпинають,  шматують  бідненьку
Слава  Богу  не  всі  такі,  що  зрадили  неньку.

Стали  вічною  стіною,  бо  страждає  мати,
Їм  дітей  своїх  родити…  а  вони  вмирати.
Якби  не  вони  і  не  їхня  доля,
То  пропала  б  України  і  слава  і  воля.

Якби  знала,  хто  під  серцем…  заплакала  ненька.
Заростає  до  порогу  стежина  вузенька.
Не  біда,  що  діти  різні,  час  усіх  розсудить.
Хтось  врятується  душею,  а  хтось  себе  згубить.

16.03.25р.  Олександр  Степан.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: Степан Олександр