Думки
Якісь думки, люди, ситуації
Відволікають від мети.
Рояться навкруги іще й кусаються, деколи джімілі, чи то оси.
Вони ж із любові.
Загніздяться десь коло голови і все співать свої колядИ.
Розпускаю свої коси, виймаю джімілі.
Змії, удави, кити, жуки, павуки...
Випускаю усіх на волю у них інші світи.
Сама ти не зможеш кажуть, десь із висоти, давай ми тобі допоможем - кажуть вони.
Тільки обережно бо там цілі світи.
Навіщо ти із собою - це носиш? Хтось зипитає мене.
Як світло як і темноту, треба берегти.
Як дерево із корінням, воно в землі.
Розкажіть мені чи колись розквітну,
Чи залишуся в землі, траві.
Ти це дерево і є!
Тобі треба було трохи поспати,
Щоб квітнути і давати плоди..
Написаний 2 березня 14:41
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2025
автор: Meridiana