Жив собі художник, звали його Павло, було йому біля 60-ти років. Раніше Павло малював чудові картини, але останнім часом він не брав у руки пензлі, бо не приходило натхнення до малювання. Павло був жонатий, дружину звали Віра. У Павла був брат-близнюк, котрого звали Петром. Петро був жонатий на Надії, сестрі-близнючці дружини Павла. Сім’ї Павла і Петра жили поодаль один від одної, в окремих квартирах, але в одному місті. Петро також мав талант, він був поетом. Але останні роки він не писав вірші, бо і до нього не приходило натхнення.
Одного вечора Віра сказала Павлу – Здається ти став лунатиком. Я не раз помічала, що ти ходиш уночі і щоразу намагаєшся відчинити кладовку, де ти склав свої пензлі і фарби. Але у вісні у тебе не виходить її відчинити і ти ідеш назад у ліжко, лягаєш і спиш далі. Може ти знову візьмешся за малювання?
- Ні, не приходить натхнення. Але у вісні я часом бачу картини, котрі хотів би намалювати. А те що я лунатик, для мене новина і нажаль прикра.
- - Я якось читала, що у Європі, не пам’ятаю в якій країні, живе композитор і він лунатик , і пише гарні мелодії під час свого лунатизму. Читала, що раніше він вставав з ліжка вночі і йшов до рояля і починав грати мелодію, котра йому снилась, але потім прокидався від звуків рояля, а прокинувшись мелодію забував. Тоді йому встановили рояль з ледь чутним звуком і якийсь пристрій , котрий записував мелодію, котру композитор награвав під час лунатизму. І ці мелодії виявились геніальними. Я думаю нам варто зробити так – у спальній поставимо полотно, фарби, пензлі, вночі у нас вулиця освітлюється, то ж трохи світла тобі буде. Можливо і ти станеш малювати під час лунатизму.
Так і зробили. І Павло в одну з ночей, коли у нього знову трапився лунатизм, взявся за пензля і малював. Зранку коли він прокинувся, дружина сказала йому
- Ти це зробив.
Павло підійшов до намальованого уночі полотна і промовив
- Я повернувся. Я повернувся у вісні.
- У Петра теж лунатизм і ситуація схожа до твоєї - мовила дружина – Петро встає уночі і йде до столу де ручки і папір, намагається відкрити шухляду столу і прокидається від шуму. Твій брат каже, що йому сняться чудові рядки вірша, але зранку він їх не пам’ятає. Я розповіла сестрі про твій випадок з малюванням і запропонувала підготувати на ніч ручку і аркуші паперу на столі для Петра.
Через декілька днів Павлу подзвонив брат
- Брате, я чув ти повернувся, ти знову малюєш. Повернувся і я, під час лунатизму я записав вірша, котрий мені наснився.
- З поверненням, брате! – зрадів Павло – приходь у гості, у мене вже три роботи, поглядиш. А мені з Вірою покажеш свою роботу, а можливо і роботи.
- Подивимось, як воно буде далі, дякую за ідею твоїй дружині. Побачимось!
Брати попрощались і настрій у двох був хороший.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2025
автор: artur gladysh