Мов долі фатальне сплетіння,
Ці душі з'єднало навіки,
Страждали обоє, бо відстань,
Дала́ забагато обітниць.
А карма минуле тримала,
Кружляла немовби по колу,
Утішна словесна тирада,
Не прагне дозволить свободу.
Таке почуття нездорове,
Посічене болем відвічним,
Бувало занадто солодке,
А інколи морок зневіри.
Багата життєва наука...
Не вчасно знання лиш здобуті,
Не втримала разом напруга,
Та й жити не можуть в розлуці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2025
автор: liza Bird