Поезіє, моя любове,
Тобі присвячую життя.
З тобою, диво пречудове,
Мої думки та почуття
Цвітуть, мов кольорові квіти,
На цей увесь прекрасний світ,
Якому ти лише радіти
Безмежно протягом тих літ,
Що проживаю, надихаєш,
Хай що б не сталося на нім,
І будувати спонукаєш
Мене його, неначе дім,
Словами, що я укладаю
У вірші ті, які усім
Присвячую й надію маю,
Що житимуть на світі цім
Вони, як кожен з них бажає,
Дотримуючись тих порад,
Що певний мій в собі вірш має.
Я з ними також буду рад.
І буде радість обіймати
Всіх нас впродовж всього життя,
А смуток, що прийшлось нам мати,
В ту ж мить мине без вороття.
Я більш, ніж впевнений, у тому,
Що станеться все саме так,
І що не вдасться вже нікому
Згірчить життя солодкий смак.
Життя ж, що, ніби човен, плине,
Є найціннішим скарбом в нас,
Тому що в нас воно єдине,
Мине навік, як прийде час.
І доки буде проминати,
Допоки все ж не промине
Життя, не зможе роз’єднати
З тобою вже ніхто мене.
Євген Ковальчук, 15. 04. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2025
автор: Євген Ковальчук