Я ковтаю образу - образа ковтає мене,
Ми єднаємось в темних і несповідимих сполуках,
Ця дошкульна алхімія має свій власний тунель,
Де у нетрях безглуздя із глуздом намацує злуку,
І вив*ялює душу що рветься з важкої ропи,
І пульсує у скронях, очима виходить назовні,
Росомахою кра́деться, сумніву в*яже снопи,
Виростає зі скиби у кулю як місяць у повні.
Я ковтаю образу - образа ковтає мене,
Ми тепер живемо тет а тет, я забула вже де я,
Я її проклинаю, не хочу, нена́виджу, не…
Ми лишились удвох. Я й образа - Ясон і Медея.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103576
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.11.2008
автор: наталятерещенко